Цієї осені<br/>Вона вже не чекає квіти<br/>Кава з краплями дощу<br/>Так мало стало світла<br/>Він забрав свое свое тепло<br/>Де сховатися від вітру<br/>Улюблене пальто і спогади про літо<br/><br/>Сльози по склу, мокрі вії.<br/>Все та всім про нього. та тільки їй не спиться.<br/>Усі фото видалить, закриє його профіль.<br/>І знову в її руці охолола гірка кава…<br/>І тільки вночі прийде він у сон.<br/>До тремтіння голос, і на двох перон:<br/>"Привіт, рідна!<br/>Ну, як твої справи?<br/>Я так сумую.<br/>Скажи, ти ж чекала?<br/><br/>Кава з краплі дощу.<br/>Так мало стало світла.<br/>Він забрав із собою тепло.<br/>Де сховатися від вітру?<br/>Улюблене пальто;<br/>Спогади літа.<br/>Восени її зігріє лише те, в чому одягнена.