Ми ніби два баласти
Я гадала як не впасти
Вмикала щоночі підкасти
Шукаючи висновку мокрих очей
Не вистачало злості
Бо ти той не вивчений простір
Який кожен ранок о шостій
Йде не зачиняючи власних дверей
Якщо я збожеволію?
Бо твоя
Я на сотому поверсі
Заховаюсь від усіх
Щоб не чути голосів
Що ти мій гріх